Мені сорочку мама вишивала, Неначе долю хрестиком вела. Щоб я легких стежинок не шукала, І до людей привітною була. Виконуй, доню - мама говорила, Життя закони істини прості. Не зраджуй землю, що тебе зростила, Не залишай нікого у біді. А сорочка мамина
Ти понімаєш любовь гірка як полинь Це коли бабочка не в кармані, а вживоті Но ад не взаімной любві Бабочка може оказатися у твоїй спині Ти делаеш все щоб вона була щаслива Продаєш душу дияволу за літр пива А вона цих поступков не замічає І токо силян на підара отвічає
Ой у вишневому саду Там соловейко щебетав. Додому я просилася, А він мене все не пускав. Милий ти мій, прошу тебе. Зоря зійшла, пусти мене. Проснеться матінка моя, Буде питать, де була я. А ти, мила, скажи в отвіт: Дивись, яка чудова ніч. Весна іде, кра